- калічений
- —————————————————————————————калі́ченийдієприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
калічений — а, е. 1) Який зазнав каліцтва; покалічений, скалічений. 2) Ламаний, неправильний (про мову, слова) … Український тлумачний словник
калічний — а, е, розм. Те саме, що калічений 1); покалічений, скалічений … Український тлумачний словник
калікуватий — а, е, розм. Пошкоджений чимось, але не цілком скалічений; напівскалічений … Український тлумачний словник
покалічений — (який має каліцтво, фізичну ваду), понівечений, у[в]богий … Словник синонімів української мови
слутавий — а, е і слу/ти/й, слу/та/, слу/те/, зах. 1) Калічений, розслаблено паралітичний. 2) Придуркуватий … Український тлумачний словник